Розробка внутрішніх регламентів

Для багатьох вітчизняних організацій посадова інструкція – практично єдиний регламентуючий (організаційно-розпорядчий) документ, що визначає завдання, на вирішення яких повинні бути направлені зусилля її співробітників. Укорінена звичка формального відношення до цього інструменту управління з боку як керівників, так і персоналу радянських, а потім і пострадянських організацій, перетворили її на формальний документ, що використовується в більшості випадків як юридичне обґрунтування звільнення працівника у зв’язку з «невідповідністю посаді». Будучи підставою для підбору співробітників на відповідні вакансії, посадова інструкція впливає на ефективність формування кадрового потенціалу організації.

Однак, окрім посадових інструкцій в практиці управління застосовують й інші регламенти, зокрема, положення про організаційну структуру та положення про структурні підрозділи. Дані документи разом із посадовими інструкціями визначають (регламентують) наступні ключові моменти:

  • модель управління, яку використовує чи буде використовувати компанія (централізована, децентралізована);
  • основні принципи та підходи до побудови організаційної структури, яких дотримується чи збирається дотримуватися компанія;
  • існуючу організаційну структуру та напрямки її подальшого розвитку;
  • цілі, які стоять перед структурними одиницями та підрозділами компанії;
  • розподіл функцій, повноважень та відповідальності між структурними одиницями та підрозділами компанії;
  • взаємозв’язки між структурними одиницями та підрозділами компанії;
  • чисельність та посадовий склад структурних одиниць та підрозділів компанії;
  • функції, службові обов’язки та відповідальність, повноваження, взаємозв’язки з іншими підрозділами чи працівниками компанії та основні компетенції, якими повинен володіти окрема посадова особа  компанії.

В результаті формалізації вищезгаданих моментів стає більш реальною можливість досягнення цілей, що повинні стояти перед керівництвом будь-якої компанії, зокрема:

  • забезпечення розуміння працівниками своїх функцій, цілей та завдань;
  • організація ефективної взаємодії між працівниками;
  • моніторинг та аналіз змін управлінської системи і відповідний вплив на ці зміни;
  • спрощення системи передачі знань у компанії;
  • спрощення системи контролю та організації діяльності підпорядкованих працівників.